Ловля на гірлянду – дуже ефективний і уловистий спосіб лову білої риби (плітка, чехоня, густера, підлящик, синець, білоочка) в товщі води. У цій та наступній статті ми розглянемо історію снасті від появи і до наших днів.
Як все починалося
Колись давно, ще в минулому столітті, коли в Києві почалося активне будівництво, для нього стали добувати величезна кількість піску. І брали його зазвичай в річці Дніпро, прямо в межах міста. В результаті утворилося кілька заток з глибинами до 20 метрів.
У ці місця взимку почали заходити косяки білої риби і перед рибалками постало питання – як же її ефективно ловити?
Адже ці косяки стояли високо в товщі води і при цьому активно переміщалися по затоці. Підгодовувати рибу в таких умовах марно, та й швидкість пересування зграї, часто, реактивна.
Що робити?
І вихід був знайдений! Кмітливі київські рибалки зв’язали таку собі “гірлянду” з трьох мормишок мурах. Внизу найважчий, вище нього приблизно в метрі – ще один, легше, і ще вище – найлегший. Хоча деякі хапуги використовували і більшу кількість мормишок …
Сенс конструкції такий:
- Відчутну вагу системи дозволяє швидко опустити її в шар риби на глибині від 3-5 (чехоня, плотва,) до 12-16 (синець, густера, підлящик) метрів. Швидкість опускання снасті важлива бо, як було сказано вище, косяки риба досить швидко переміщаються.
- Можливість одночасно обловити відразу кілька метрів в товщі води. Адже тоді навіть мріяти не могли про компактні ехолоти і шукати рибу доводилося методом облову лунок.
Ловля на гірлянду виявилася дуже уловистою і ефективною в даних умовах. Можна сказати, що вона стала справжньою візитною карткою київських рибацюг. Звичайно, згодом ця тема поширилася по всій Україні і за її межі.
Снасті для гірлянди
Для такого лову були придумані спеціальні вудки, оснащені довгими металевими кивками.
Їх так і назвали – “вудка гірлянда”, або “вудка для ловлі на гірлянду”.
Характерною особливістю таких вудок була наявність великої котушки і додаткового мотовила вбудованого в корпус удільніка.
- Котушки необхідні для зберігання великої кількості волосіні (зазвичай 30-50 м). Адже доводиться швидко змотувати і вимотувати по 10-15 метрів при лові на великій глибині. Але і запас волосіні треба мати на випадок обриву або заплутування.
- Мотовило використовується для намотування безпосередньо гірлянди з мормишкамі.
Потужні кивки тестом від 2 до 9 грам виточувалися умільцями з самого кращої і доступної на той момент сировини – годинникової пружини від будильників. Крім того для виготовлення кивків для гірлянди виймали пружинні вставки з кашкетів.
Мормишкі використовувалися не тільки мурахи, але і уралки.
Ловили як з підсадки мотиля, так і “на голого”, тобто на безмотилку.
Про те як виглядає сучасна ловля на гірлянду і як ловити на гірлянду, я розповім в наступній статті.
Всім Ні Хвоста, Ні Луски!)))
Автор сайту, рибалка, майстер з зимових безмотильних снастей. Ловлю на снасті зроблені своїми руками, заразом і тестую все, що продаю)))